...=)

День писемності




«Я – українка!» - гордо заявляю.

Це моя сутність, це мій стиль життя.

Всі негаразди з піснею встрічаю.

Мене навчили і зараз вчу так я.

 

 

Я Україні віддана душею,

 Бо народилась тут я і зросла.

Вона чарує мовою своєю –

У слові є прихована краса…

 

 

Ми українці – тут ми народились.

Вирішуй сам – це щастя чи тавро.

І хочу я, нащадки щоб гордились

Й від наших справ не соромно було.

 

 
...=)

День писемності




Діти України





Життя прожити – не поле перейти.

В житті є теж свої маленькі війни.

Чи зможемо сміливості знайти

Промовить гордо: «ДІТИ УКРАЇНИ»

 

 

«Країна не така», - вважаєм ми.
А що зробили, щоб її змінити?
Не досить просто буть людьми,
Щоб з гордістю своє життя прожити…

 


Не бійся помилятись. Просто дій.
На помилках ж бо тільки вчаться люди.
Іди назад, убік… лишень не стій.
Тоді країні користь з тебе буде…


...=)

День писемності



Ти прекрасна, мово рідна…

Як без тебе жити?

Як зуміла ти мене

Вмить приворожити?

 

 

 Ти мені подарувала

 Перше рідне слово.

 

І із скрути підіймала

Мами колискова.

 

 

  В мить тяжку хай нагадає

 Із дитинства казку,

 

Біль у серці затамує,

Подарує ласку…

...=)

День писемності

 

Багато різних мов існує в світі

Та тільки серце в стужу зігріва

Верби плакучі, кучеряві віти

І пісні маминої лагідні слова.

Із кожним кроком більше розумію:

Цінити треба те, що маю я.

Хатину рідну, батьківську криницю,

Бо там цілюща і смачна вода…

Я одягну квітучу вишиванку,

Із квітів польових сплету вінок.

Умиюся росою на світанку

Й думками лину в батьківський садок.

Душа знайде тут спокій і надію,

Загояться всі рани мої вмить.

Лише із часом я вже розумію –

У рідній хаті серце не болить…

...=)

День писемності

 Мова нашого народу


Через роки плететься павутина,
Її все рвали, та вона спліталась знов.
Нехай лиш вільна, незалежна Україна
Вік пам'ятатиме, за що пролита кров.
Тебе гнобили, гнали і цурались,
Та не вдалося їм тебе згубить.
Твої ростки в душі народу пробивались,
Як не старались - не змогли їх придушить.
А у серцях уже насіння дозрівало,
Їх соловей розносив по хатах.
Життя Вкраїни тихо розквітало,
Й перетворилось на квітучий сад.
І я тебе кохаю, рідна мово –
І цю любов у серці пронесу.
Плекать тебе я буду, барвінкова,
За мелодійність, ніжність і красу.
...=)

Мої вірші

 

  

Мої крила

 

Ви знаєте, а я вмію літати…

Чи вірите ви, а чи ні.

Душа моя хоче співати

Веселі й грайливі пісні.

 

Я щаслива, у мене є крила!

Що підносять мене до небес.

Мої мрії, мов білі вітрила

В океані безмежних чудес.

 

Ви повірте – літала з весною,

Ми будили дерева в гаю.

Потім спочили удвох під сосною.

А ще я рукою зорю дістаю.

 

Люди кажуть, що це – неможливо,

Що спалила б вона мене вмить.

Та для мене це не важливо.

Головне – це у вірі жить.

 То чому ж ви сумуєте вічно.

Просто мрійте, учіться літать.

І не думайте завжди логічно,
Якщо крила захочете мать!

 

 

...=)

Мої вірші...=)

 

Свічадо душі

А земля іще не просохла,

І весна іще не прийшла.

У туманному лісі мокро,

Над верхів′ям його – сивина.

 

Ще світанки зажурливо тихі,--

Солов′ї не збудили зорю.

І дерева стоять заколихані,

Ще не скинули сонну мару.

 

Так й душа моя – вся у чеканні,

Ще не знаю, що хочу сама.

Та гадаю – промінчиком раннім

В моє серце вірветься весна.

 

  • Current Mood
    peaceful =)